Буває…

Буває так, що хочеться співати,
Але не маєш здібностей на це.
Бо рота як відкриєш, всі — тікати!
І чухаєш розгублено лице…

Буває так, що хочеться писати
Вірші, поеми, хокку… та будь-що!
Але ж не можеш рими підібрати
І болісно страждаєш ні за що.

Весна розквітла — хочеться творити!
І бажано красиве і просте!
Піду тоді сьогодні пиво пити —
А муза моя з пузом хай росте!

Поздний рассвет

Усталость —
Волна за волной,
Осталось
Упиться Луной.

Но ветер
Не терпит преград,
Бесцветен
Его цепкий взгляд.

Повалит
С ног, не спросив
Одарит
Свежестью сил.

«Спасибо»
Сказать бы ему,
Но диво
Уносится в тьму.

А скоро
Наступит рассвет
Осколок
Цветных прошлых лет.

И всё же
Наступит рассвет
Пусть — позже,
Но раннего нет.