Жовтнева злива
Я не зважаю на згубний той біль,
Що загартовує волю щодня,
Досить вже з мене марних зусиль -
Краще надіну залізне вбрання.
Хай мене вкриє байдужості вихор,
Люта зима нескінченно чарує, -
Доля готовить вже декілька ігор,
Диявол взяття моє мирне святкує.
Навіщо противитись? Так спокійніше:
Без болю, без суму, без страху, без мрій.
Нарешті ненависну клітку залишу,
Глибоко зітхну… та й у гущу подій!
Навколо ні зради, ні підлості, звад -
Це все я лишень уявляти спромігся,
Бо сам тепер зрадник, спокусливий гад -
В пекельному соку швидко запікся.
Вбиваю болюче, рятую крізь жах
І радісним сміхом стежину стелю.
Ще трохи, й здійсню я на Бога замах
З захопленим, щирим криком: “Люблю!”
Я сам наче Бог, ідеально щасливий -
Спроможний на все і охочий до всього,
І тільки безбарвна, жовтнева та злива
Мене залишає ледве живого…
31.10.05